трубка

-и, ж.

1) Зменш. до труба 1). || Назва різних приладів або пристроїв чи їх частин, що мають форму невеликої труби. || Прилад для вислуховування тонів серця і легень; стетоскоп.

••

Індика́торна тру́бка — хімічний газовизначник з шарами індикаторного порошку, що дає кольрову реакцію підчас протягування компонента, що визначається.

Кімберлі́това тру́бка геол. — природна надглибока заглибина (що утворюється від вибухів газів земної кори), заповнена алмазоносною породою.

Електро́нно-промене́ва тру́бка — те саме, що кінеско́п.

Телефо́нна тру́бка (тру́бка) — частина телефонного апарата, що складається з мініатюрного гучномовця та мікрофона, вмонтованих в спільний корпус, що формою нагадує трубку.

2) Назва стебла злаків звичайно під час росту. || анат., біол. Назва різних порожнистих органів циліндричної форми. Серцевинна трубка.

3) Частина телефонного апарата, через яку безпосередньо слухають і говорять.

4) Згорток чого-небудь, чому надано циліндричної форми.

5) у знач. присл. тру́бкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба.